6-1

Верховний Господь сказав: Той, хто не прив’язаний до плодів своєї праці і хто працює, як належить, є неприв’язаний, який веде життя, і він є справжнім містиком, але не той, хто не запалює вогонь і не виконує обов’язки.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, хто є справжнім неприв’язаним і практиком духовної дисципліни. Це не просто людина, яка утримується від дій або не підтримує вогонь (символізуючи, що вона більше не виконує ритуалів чи обов’язків). Швидше, справжньою зреченою і духовно дисциплінованою людиною є та, яка виконує свій обов’язок, але не прив’язується до результатів діяльності.

6-2

Зрозумій, о сину Прітхи, що зречення є тим самим, що й шлях до божественної свідомості, або з’єднання себе з Божественним, бо ніхто не стає практиком духовної дисципліни, доки не відмовиться від бажання чуттєвих насолод.

Пояснення: Цей вірш вчить, що для досягнення єднання з Божественним і духовної єдності людині потрібно відкинути свої особисті бажання і зосередитися на безкорисливій діяльності. Шлях духовної дисципліни – це не лише фізичні вправи чи споглядання, а й відмова від внутрішніх бажань і прив’язаностей для досягнення духовної свободи та миру. Цей шлях є з’єднанням себе з Божественним через відмову від мирських бажань.

6-3

Для того, хто є початківцем на шляху до божественної свідомості, засобом вважають дію, але для того, хто вже піднявся на шлях божественної свідомості, кажуть, що припинення всіх дій є засобом.

Пояснення: Цей вірш пояснює, як розвиток послідовника шляху духовної дисципліни змінюється залежно від його ступеня духовної зрілості. Крішна вказує, що для тих, хто є початківцями на шляху духовної дисципліни, активні дії та обов’язки є важливим засобом для підготовки розуму та тіла до духовного шляху. Такі дії, що виконуються свідомо та безкорисливо, допомагають виховувати самодисципліну, концентрацію та моральну чистоту. Натомість для тих, хто вже досяг вищого рівня духовної дисципліни, зовнішня діяльність вже не є такою важливою. На цьому рівні духовний практик (практик внутрішнього миру) зосереджується на внутрішньому спокої та стабільності розуму, що допомагає йому зберігати рівновагу та бути повністю самовладанням незалежно від зовнішніх обставин. Збереження миру та контролю над розумом стає основним засобом для підтримки стану духовної дисципліни.

6-4

Людина, яка справді відмовилася від усіх матеріальних бажань, діє не для задоволення чуттів, а для досягнення найвищого рівня шляху до божественної свідомості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує стан, коли людина досягла найвищого рівня духовної дисципліни. Щоб досягти цього стану, людина повинна звільнитися від прив’язаності до чуттєвих об’єктів і бажань і припинити прив’язуватися до матеріальної діяльності. Цей вірш вчить, що справжній духовний ріст відбувається, коли людина здатна приборкати свої почуття та діяти безкорисливо, без прив’язаності до матеріального, і така людина досягла найвищого рівня духовної дисципліни.

6-5

Людині за допомогою свого розуму потрібно підніматися, а не дозволяти собі деградувати. Розум є другом обмеженої душі, і він також є її ворогом.

Пояснення: Розум може бути як другом, так і ворогом, залежно від того, як людина керує своїм внутрішнім світом. • Потрібно піднімати самого себе – людина сама повинна працювати над своїм розумом і внутрішнім розвитком. Розум – це те, що може підняти людину на високі духовні рівні. • Не варто себе принижувати – людині не варто принижувати або дозволяти розуму створювати негативні думки та самоприниження, що може перешкоджати її духовному розвитку. • Розум є другом – якщо людина здатна керувати своїм розумом, він стає її другом, який допомагає в духовному розвитку і дає внутрішній спокій. • Розум є ворогом – якщо розум не контролюється, він стає найбільшим ворогом людини, створюючи внутрішні страждання та ведучи до негативної поведінки. Таким чином, у цьому вірші підкреслюється самоврядування та роль розуму в житті людини. Контрольований розум – це шлях до духовного зростання та внутрішнього миру, тоді як неконтрольований розум створює страждання та веде до внутрішніх суперечностей.

6-6

Для того, хто переміг свій розум, розум є його другом. Але для того, хто не зміг приборкати розум, розум стає його ворогом і поводиться як противник.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на контроль розуму як вирішальний фактор на духовному шляху. Той, хто здатний керувати своїм розумом, отримує велику підтримку та допомогу від розуму. Натомість той, хто не керує розумом, стикається з руйнівною силою власного розуму. • Розум є другом для того, хто ним керує – людина, яка здатна контролювати розум, перетворює його на друга. Розум у цьому випадку стає сильним союзником, допомагаючи розвивати внутрішній мир, дисципліну та духовне зростання. • Розум стає ворогом – людина, яка не може контролювати свій розум, стикається з внутрішніми труднощами. Розум може діяти як ворог, створюючи неспокій, сумніви та негативні емоції, що ускладнюють духовний прогрес.

6-7

Для того, хто переміг розум, Вища Душа вже досягнута, бо він здобув мир. Для такої людини щастя і горе, спека і холод, честь і неслава – одне й те саме.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує якості духовно стабільної людини. Той, хто приборкав свій розум і досяг внутрішнього спокою, здатний зберігати рівновагу незалежно від зовнішніх обставин. Це високий стан духовної єдності з Вищим Я. Людина, яка єдина з Вищим, зберігає рівновагу, незважаючи на зовнішні обставини, такі як холод і спека, радість і страждання, честь і образи. Її духовна стабільність не залежить від фізичних чи емоційних ситуацій.

6-8

За того, хто самореалізувався, називають того, хто задоволений здобутими знаннями та їх застосуванням. Він є на шляху духовної дисципліни і однаково дивиться на гальку, каміння та золото.

Пояснення: Цей вірш описує якості справжнього практика духовної дисципліни (послідовника духовної дисципліни). Людина, яка задоволена і наповнена духовними знаннями (теоретичними знаннями) та розумінням (застосованими знаннями). Вона знаходить мир і задоволення у своїх внутрішніх знаннях про справжню природу життя. Цей практик духовної дисципліни є незмінним і стабільним, як гора, оскільки він зміг контролювати свої чуття і не дозволяє їм керувати своєю поведінкою. Він постійно збалансований. Така людина байдужа до матеріальної цінності – вона не бачить різниці між глиною, каменем і золотом, бо її щастя не залежить від матеріальних об’єктів. Вона розуміє, що ці речі не мають справжньої цінності в контексті духовного розуміння.

6-9

Людина перебуває у ще вищому духовному стані, якщо вона однаково ставиться до доброзичливців, друзів і ворогів, до байдужих, посередників, заздрісників і родичів, до доброчесних і до грішників.

Пояснення: Цей вірш вчить про рівність і зрівноважений розум. Людина, яка є однаковою до всіх, незалежно від стосунків чи обставин, досягла високого духовного розвитку. Це вказує на незаплямований розум, який є вільним від упереджень, гніву чи прив’язаності, і який здатний бачити Божественну єдність у всіх живих істотах.

6-10

Той, хто практикує духовну дисципліну, повинен завжди намагатися зосередити свій розум на трансцендентному Я; йому слід жити на самоті, у віддаленому місці, і завжди ретельно стримувати себе. Він повинен бути вільним від бажань і власницьких почуттів.

Пояснення: Цей вірш вчить, що для досягнення духовного зростання та внутрішнього спокою, той, хто практикує духовну дисципліну, повинен бути вільним від мирських бажань і жити в зосередженому та відокремленому середовищі, де він може практикувати духовну дисципліну та контролювати свій розум. Це допомагає практикуючому духовну дисципліну не прив’язуватися до матеріальних цінностей і досягти внутрішньої свободи. Таке середовище допомагає зосередитися на трансцендентному Я.

6-11

Щоб практикувати духовну дисципліну, потрібно знайти чисте місце, покласти на землю траву, на неї покласти шкіру оленя, а потім шматок тканини. Сидіння не повинно бути ні надто високим, ні надто низьким, і воно має знаходитися у святому місці.

Пояснення: У цьому вірші Крішна дає вказівки щодо правильної підготовки місця для практики духовної дисципліни. Сидіння має бути чистим, вкритим травою, шкірою оленя та шматком тканини, що забезпечує комфорт та ізоляцію від земних енергій. Висота сидіння має бути помірною, і воно має знаходитися у святому, тихому місці, яке сприяє концентрації та спокою.

6-12

Той, хто практикує духовну дисципліну, повинен сидіти на ньому твердо і практикувати шлях духовної дисципліни, щоб очистити серце, стримуючи свій розум, почуття та дії, і спрямовуючи розум на одну точку.

Пояснення: У цьому вірші Крішна продовжує пояснювати практику духовної дисципліни. Той, хто практикує духовну дисципліну, повинен сидіти твердо, прямо, щоб сприяти потоку енергії та концентрації. Мета практики – очистити серце від негативних емоцій і бажань, стримати розум, почуття та дії, а також спрямувати розум на одну точку – Божественну свідомість.

6-13

Тримаючи тіло, шию та голову прямо на одній лінії, зі спокійним розумом, без страху, повністю вільним від сексуальних бажань.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує правильне положення тіла та внутрішній настрій під час практики духовної дисципліни. Тіло, шию та голову слід тримати прямо на одній лінії, щоб сприяти правильному потоку енергії. Розум має бути спокійним і вільним від страху та сексуальних бажань, які можуть відволікати від духовної мети.

6-14

Той, хто практикує духовну дисципліну, повинен спрямувати свій розум на Мене і зробити Мене найвищою метою свого життя.

Пояснення: У цьому вірші Крішна наголошує, що під час практики духовної дисципліни розум має бути спрямований на Бога, на Крішну як Верховну Особистість. Бог має стати найвищою метою в житті людини, і вся діяльність має виконуватися з думкою про Нього. Така концентрація допомагає досягти духовної єдності та звільнитися від обмежень матеріального світу. Ці вірші вчать про правильну поставу та внутрішню концентрацію під час практики духовної дисципліни, що допомагає заспокоїти розум, звільнитися від страху та тілесних пожадань, і спрямувати всю увагу на Бога, зробивши Його найвищою метою свого життя.

6-15

Таким чином, завжди стримуючи тіло, розум і діяльність, практикуючий духовну дисципліну, чиє матеріальне тіло припинило існувати, досягає Божественної обителі.

Пояснення: Цей вірш пояснює суть практики духовної дисципліни та її кінцеву мету. Крішна зазначає, що, регулярно практикуючи духовну дисципліну, контролюючи розум і зберігаючи рівновагу, той, хто практикує духовну дисципліну, досягає найвищого спокою, або нірвани, що є Божественною свідомістю. • Постійна концентрація на собі – шлях духовної дисципліни вимагає невпинної внутрішньої концентрації та уваги. Практикуючий звертає свою увагу на свою справжню сутність, яка знаходиться поза фізичним і матеріальним світом. • Контроль і дисципліна розуму – контроль розуму є важливою передумовою для досягнення миру. Лише тоді, коли розум стриманий і контрольований, людина здатна жити в гармонії та рівновазі, не турбуючись про зовнішні обставини та внутрішні бажання. • Найвищий мир і звільнення (нірвана) – цей мир є не просто фізичним чи емоційним відчуттям спокою, а глибоким і повним звільненням від его, прив’язаностей та неспокою розуму. Цей стан також називають нірваною – повною свободою від матеріальних пут і зобов’язань, створених діями. • Єдність з Богом – у цьому вірші Крішна пояснює, що найвищий мир і звільнення настають тоді, коли той, хто практикує духовну дисципліну, досягає єдності з Богом. Це означає, що його свідомість повністю очищена, і він здатний жити в єдності з Божественним, знаходячи справжню гармонію та задоволення. Ця духовна практика допомагає заспокоїти розум і досягти духовного миру, що є свободою від обмежень матеріального існування, і веде до досягнення Божественної обителі.

6-16

О Арджуно, неможливо стати тим, хто практикує духовну дисципліну, якщо людина їсть занадто багато або занадто мало, спить занадто багато або занадто мало.

Пояснення: Цей вірш вчить про поміркованість і рівновагу в житті, які є важливими для успішної практики духовної дисципліни. Крішна вказує, що занадто багато або занадто мало їсти, спати або не спати може перешкоджати практиці духовної дисципліни. Збалансоване життя є головною передумовою для досягнення духовного прогресу. Занадто багато або занадто мало їсти, спати або не спати може перешкоджати практиці духовної дисципліни. Помірність у їжі є важливою. Занадто багато їжі може створити перешкоди для ясності розуму, тоді як занадто мало їжі може послабити тіло та створити фізичні перешкоди для споглядання. Занадто багато сну може викликати лінь і розумову тупість, тоді як занадто мало сну може викликати фізичне та розумове виснаження. Збалансований режим сну забезпечує баланс тіла та розуму, що є важливим для практики духовної дисципліни.

6-17

Той, хто є помірним у своїх звичках їжі, сну, праці та відпочинку, може зменшити всі матеріальні страждання, практикуючи систему духовної дисципліни.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що поміркованість і рівновага у всіх сферах життя є важливими для того, щоб духовна дисципліна стала засобом, який знищує страждання. Баланс між їжею, відпочинком, діяльністю та сном є важливим для підтримки як фізичної, так і духовної рівноваги, що допомагає досягти внутрішнього миру. • Помірність у їжі та відпочинку – той, хто практикує духовну дисципліну, дотримується помірності в їжі та повсякденній діяльності. Переїдання або недостатнє харчування, а також надмірна активність можуть завадити духовним успіхам людини та спричинити фізичні та духовні страждання. • Помірність у діяльності та зусиллях – той, хто практикує духовну дисципліну, виявляє помірність і в діяльності та зусиллях. Занадто багато зусиль або роботи без відпочинку може спричинити виснаження, але занадто мало зусиль може призвести до ліні та недосяжного прогресу. • Помірність у сні та неспанні – той, хто практикує духовну дисципліну, збалансовує сон і неспання. Занадто багато сну викликає лінь і брак енергії, тоді як занадто мало сну викликає фізичне та розумове виснаження. Баланс у режимі сну допомагає підтримувати духовну ясність. Цей вірш підкреслює, що лише тоді, коли людина підтримує поміркованість і рівновагу у повсякденному житті, духовна дисципліна стає засобом, що веде до звільнення від страждань і духовного миру. Це щастя є тимчасовим та ілюзорним, і воно призводить до страждань і прив’язаності до матеріального світу.

6-18

Коли той, хто практикує духовну дисципліну, практикою духовної дисципліни стримуючи діяльність свого розуму, досягає трансцендентного стану, вільний від усіх матеріальних бажань, тоді кажуть, що він міцно утвердився в духовній дисципліні.

Пояснення: Цей вірш вчить, що практика духовної дисципліни досягає своєї досконалості, коли людина стримала свій розум, зосередивши його на внутрішньому я і звільнившись від мирських бажань. Лише тоді духовна дисципліна стає ефективним засобом, що допомагає досягти духовного зростання та внутрішнього миру. Така людина міцно утвердилася в духовній дисципліні.

6-19

Як лампа в безвітряному місці не коливається, так і практикуючий духовну дисципліну, чий розум підкорений, завжди залишається непохитним у своєму спогляданні надтрансцендентної душі.

Пояснення: Цей вірш навчає, що для досягнення духовної стабільності людина повинна практикувати контроль над розумом і присвятити себе постійній практиці духовної дисципліни. Коли розум підкорений, людина здатна жити спокійно та зберігати внутрішню рівновагу, незважаючи на зовнішні збурення чи виклики.

6-20

У тому стані, який називають трансом або повним спокоєм, коли людський розум, практикуючи духовну дисципліну, повністю звільняється від матеріальної діяльності розуму, людина здатна бачити себе чистим розумом і знайти в собі радість.

Пояснення: Цей вірш описує стан, досягнутий в результаті духовної практики, який називається трансом або повним спокоєм. У цьому стані розум повністю звільнений від матеріального впливу та діяльності. Людина здатна побачити своє справжнє «я» чистим, незатьмареним розумом і знаходить в собі глибоку внутрішню радість.

6-21

У цьому стані радості людина перебуває в безмежному надтрансцендентному щасті, якого досягає надтрансцендентними почуттями. Зміцнившись у цьому стані, людина ніколи не відхиляється від істини,

Пояснення: Цей вірш продовжує описувати вищезгаданий стан, наголошуючи на тому, що він дарує безмежне надтрансцендентне щастя, досяжне духовними, а не матеріальними, почуттями. Людина, яка зміцнилася в цьому стані, ніколи не відхиляється від істини, оскільки безпосередньо її пережила.

6-22

і, досягнувши його, вона розуміє, що немає нічого кращого за нього. У такому стані людина ніколи не похитнеться навіть у найбільших труднощах.

Пояснення: У цьому вірші сказано, що, досягнувши цього стану духовної єдності, людина розуміє, що нічого іншого немає кращого за нього. Це усвідомлення дає їй внутрішню силу та стабільність, що дозволяє залишатися непохитною навіть перед найбільшими труднощами.

6-23

Воістину, це справжня свобода від усіх страждань, що виникають від контакту з матерією.

Пояснення: Цей вірш завершує думку попереднього вірша, підтверджуючи, що описаний стан є справжньою свободою від усіх страждань, що виникають від контакту з матеріальним світом. Це стан духовного звільнення.

6-24

Слід суворо дотримуватися цієї духовної дисципліни з рішучістю та вірою, не відступаючи з цього шляху. Відкинувши всі без винятку матеріальні бажання, що виникають від примх розуму, і таким чином за допомогою розуму приборкавши всі чуття з усіх боків.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як практикувати духовну дисципліну, відмовляючись від бажань, що виникають від спекуляцій розуму та прив’язаностей. Щоб досягти духовної досконалості, людина повинна контролювати свої чуття та бажання, які заважають духовному шляху. • Відмова від бажань – практикуючий духовну дисципліну повинен відмовитися від усіх бажань, що виникли в розумі. Ці бажання часто є поверховими та пов’язані зі світськими насолодами чи прив’язаностями, що можуть відвернути від шляху духовної дисципліни. Бажання слід відкинути повністю, без залишку, щоб людина могла зберегти спокій розуму. • Сила розуму – людина повинна використовувати силу свого розуму, щоб повністю контролювати чуття і не допускати, щоб вони відволікали її від духовної мети. Силу розуму слід використовувати, щоб контролювати чуття і не дозволяти їм відхилятися від духовної мети. • Повне приборкання чуттів – тут вказується, що чуття потрібно контролювати повністю, а не лише частково. Таким чином підкреслюється повне самовладання та самоконтроль у всіх аспектах. Це означає, що практикуючий здатний зберігати концентрацію та рівновагу, навіть якщо на нього ззовні впливають різні чуттєві об'єкти.

6-25

Поступово, з розумінням, що підкріплює рішучість, людина повинна контролювати розум, спрямувавши його на душу і не думаючи ні про що інше.

Пояснення: У цьому вірші Крішна дає настанови, як поступово досягти глибини споглядання та контролю над розумом, що необхідні для розуміння своєї справжньої сутності. Він наголошує на тому, що духовна дисципліна є довготривалим і терплячим процесом, який вимагає наполегливості та мудрості. • Поступовий контроль над розумом – розум неможливо контролювати одразу, тому важливо підходити до цього поступово. З терпінням та наполегливістю людина повинна навчитися поступово спрямовувати свій розум, щоб досягти миру та тиші. • Розуміння та рішучість – Крішна вказує на те, що для контролю над розумом потрібні як мудрість, так і рішучість. Мудрість допомагає зрозуміти природу розуму та відрізнити швидкоплинні думки від незмінної природи душі, а рішучість допомагає подолати опір розуму та перешкоди, що можуть виникнути на шляху. • Спрямування розуму на душу – практикуючий повинен спрямувати свій розум на свою справжню сутність – душу. Це звернення до внутрішньої сутності допомагає звільнитися від прив’язаності до зовнішніх об’єктів та переживань розуму, дозволяючи повністю зосередитися на своїй душі. Під час споглядання розум слід утримувати від будь-яких світських думок чи турбот. • Не думати ні про що інше – під час споглядання розум слід утримувати від будь-яких світських думок чи турбот. Завдяки тиші розуму можна усвідомити внутрішній спокій і наблизити практикуючого до його справжньої сутності.

6-26

Де б не блукав неспокійний і нестабільний розум, звідти його знову слід повернути назад і контролювати, спрямовуючи його на душу.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на контроль над розумом як на важливу складову практики духовної дисципліни. Розум є неспокійним і нестабільним, часто блукає біля зовнішніх об’єктів чи думок, але людина повинна бути рішучою, щоб повернути розум назад до внутрішньої сутності та контролювати його. • Неспокійний розум блукає – розум за своєю суттю є неспокійним і нестабільним, він часто блукає від одного об’єкта до іншого, від однієї думки до наступної. Цей неспокій створює труднощі в концентрації та духовній практиці. • Звідти його знову повернути – практикуючий духовну дисципліну відповідальний за те, щоб знову і знову повертати розум з місць, де він блукає. Це безперервна практика – кожного разу, коли розум відхиляється, його слід повернути назад. • Спрямувати розум на душу – розум слід спрямувати на душу, на внутрішню сутність, бо це шлях до духовного спокою та самопізнання. Контроль над розумом є важливим для збереження зосередженості на духовному шляху та усвідомлення свого справжнього «я».

6-27

Того, хто практикує духовну дисципліну, чий розум спрямований на Мене, неодмінно чекає найвище щастя. Він піднявся над властивістю пристрасті, він усвідомлює свою єдність із Божественним, і таким чином усі його гріховні наслідки зникли.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує стан, якого досягає практикуючий духовну дисципліну, коли його розум заспокоєний і він вільний від пристрастей. У цьому стані він досягає найвищого щастя і стає єдиним із Божественною реальністю. • Спокійний розум – коли практикуючий духовну дисципліну повністю заспокоїв свій розум і звільнився від розумового неспокою та світських турбот, він досягає глибокого внутрішнього миру. Спокійний розум є головною передумовою, щоб мати змогу пережити найвище духовне щастя. • Досягає найвищого щастя – найвище щастя тут означає духовне щастя, яке походить від внутрішнього миру та рівноваги розуму. Практикуючий духовну дисципліну, який вільний від пристрастей, відчуває це найвище духовне щастя, що не пов’язане зі світськими насолодами чи матеріальними бажаннями. • Вільний від пристрастей – пристрасті є тими, що викликають неспокій, бажання та розбіжності. Практикуючий духовну дисципліну, який вільний від пристрастей, здатний підтримувати духовний спокій і стати стабільним у своїй свідомості. Він звільнився від матеріальних властивостей пристрастей, які змушують людину постійно шукати зовнішніх стимулів. • Єдиний з Божественним – коли практикуючий духовну дисципліну є чистим і вільним від гріхів, він стає єдиним з Божественною свідомістю. У цьому стані практикуючий духовну дисципліну є вільним від страждань і живе в єдності з Божественною реальністю. • Чистий і незабруднений – практикуючий духовну дисципліну є чистим, тому що він звільнився від гріхів і забруднення, пов’язаного зі світським життям. Ця чистота дозволяє йому жити в духовній повноті та гармонії з Божественним.

6-28

Таким чином, практикуючий духовну дисципліну, постійно поєднуючи себе з душею і очистившись від усіх гріхів, досягає найвищого щастя, яке дає єдність із Божественною свідомістю.

Пояснення: Цей вірш описує, як практикуючий духовну дисципліну, який постійно практикує духовну дисципліну та очистився від усіх гріхів, досягає найвищого духовного щастя, бо він перебуває в контакті з Божественною свідомістю. Ця духовна єдність із Божественним дарує глибоке задоволення та внутрішній мир. У цьому стані людина досягає найвищого щастя, перебуваючи в контакті з Божественною свідомістю. • Постійно поєднуючи себе з душею – практикуючий духовну дисципліну постійно поєднаний зі своєю душею, що означає, що він безперервно концентрується на внутрішній свідомості. Ця безперервна практика забезпечує духовну рівновагу та внутрішній мир. • Очистившись від усіх гріхів – практикуючи духовну дисципліну, він стає очищеним від гріхів і світського забруднення. Його розум і душа є вільними від дій і негативних наслідків, що гальмують духовний розвиток. • У контакті з Божественним – цей контакт означає єдність із Божественною свідомістю, що веде до духовної досконалості. • Переживає найвище щастя – коли практикуючий духовну дисципліну перебуває в контакті з Божественною свідомістю, він переживає найвище щастя, що є станом духовного задоволення та внутрішнього миру. Це щастя не залежить від зовнішніх обставин, але є внутрішнім миром і духовним наповненням.

6-29

Істинний практикуючий духовної дисципліни бачить себе у всіх істотах і всі істоти в собі. Воістину, самореалізована особа бачить Мене, того самого Всевишнього Господа, всюди.

Пояснення: Цей вірш вчить, що, досягнувши найвищого стану духовної дисципліни, людина бачить єдність між усіма живими організмами і нікого не розрізняє за мирськими критеріями. Духовна дисципліна веде до глибокого розуміння, що всі ми пов'язані в єдиній Божественній свідомості, що веде до миролюбності, рівності та гармонії між усіма істотами.

6-30

Хто бачить Мене всюди і все бачить у Мені, тому Я ніколи не зникаю, і він ніколи не зникає від Мене.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює головну мету практики духовної дисципліни – єдність з Божественним. Той, хто здатний бачити Божественного Крішну всюди і розуміє, що все існує в Божественній свідомості, досягає повної єдності з Богом. Ця єдність робить людину невіддільною від Бога, і Бог її також ніколи не залишає. • Бачить Мене всюди – хто досяг духовної свідомості, бачить Божественну присутність всюди і у всіх істотах. Він розуміє, що Бог є всюди, і бачить Крішну в кожній живій істоті, і кожна подія життя пов'язана з Божественним. • І все бачить у Мені – хто розуміє, що все, що існує, є частиною Божественної свідомості. Все створене Богом і перебуває в Його присутності, і Божественна енергія є основою всього. Тому він бачить Бога у всьому, що його оточує. • Я йому ніколи не зникаю – Крішна каже, що, якщо людина бачить Божественне всюди, для неї Бог ніколи не зникає. Людина ніколи не втрачає свого зв'язку з Божественним, оскільки її свідомість повністю єдина з Богом. • І він ніколи не зникає від Мене – Так само Крішна підтверджує, що і практикуючий духовну дисципліну не зникає від Бога. Коли людина досягла духовної єдності з Божественним, вона стає невіддільною частиною Бога і ніколи не буває залишена або забута. Цей вірш описує найвищий стан духовної єдності, в якому людина бачить Божественне всюди і розуміє, що все існує в Божественній свідомості. Практикуючий духовну дисципліну і Бог стають невіддільними, і між ними панує вічна єдність.

6-31

Практикуючий духовної дисципліни, який вшановує Мене як Вищу Душу, що перебуває в серці кожного, і усвідомлює, що Я єдиний з усіма, завжди залишається в Мені, якими б не були його зовнішні обставини.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вчить, що людина, яка розуміє Божественну присутність у всіх істотах і практикує єдність із цією свідомістю, завжди єдина з Богом. Ця єдність не залежить від зовнішніх обставин чи ситуацій, оскільки це глибоке внутрішнє розуміння єдності всіх істот. • Божественна присутність у всіх істотах – практикуючий духовної дисципліни бачить, що Божественне (Крішна, Божественна свідомість) присутнє у всіх істотах. Це означає усвідомлювати, що в кожному живому створінні є іскра душі, яка є частиною Божественної свідомості. Цей погляд розвиває повагу та співчуття до всіх істот, оскільки людина усвідомлює, що всі живі істоти взаємопов'язані в Божественній єдності. • Практикування єдності з Богом – тут практикуючий духовної дисципліни не тільки усвідомлює Божественне всюди, але й практикує єдність із цією свідомістю, шукаючи єдності з Крішною. Це означає життя відповідно до Божественних принципів і повну довіру до Бога. Ця єдність є внутрішньою і не залежить від зовнішніх обставин чи місця. • Незалежність від зовнішніх обставин – на цей стан єдності не впливають ситуації зовнішнього світу. Якими б не були обставини чи труднощі у практикуючого духовної дисципліни, він залишається єдиним із Божественним, оскільки ця єдність є внутрішньою та непорушною. • Стан єдності зі Мною – коли людина переживає цю єдність із Богом, вона зливається з Божественною свідомістю і живе в гармонії з усіма істотами, підтримуючи мир і рівновагу. Цей стан є метою духовної дисципліни, яка дозволяє пережити постійний зв'язок з Богом і внутрішнє наповнення.

6-32

Той, хто бачить усі істоти рівно, сприймаючи їхню радість і страждання так само, як свої, вважається найвищим практикуючим духовної дисципліни, о Арджуно.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює найвище досягнення духовної дисципліни – співчутливий і рівний погляд на всі живі істоти. Таке ставлення вимагає розуміння та емпатії, сприймаючи страждання і радість усіх живих істот як свої власні. Це стан співчуття та рівності, що веде до духовної досконалості. Це розуміння допомагає Арджуні звільнитися від егоїзму і відчути глибоку єдність з усім існуючим, оскільки він усвідомлює присутність Крішни в усьому. • Співчутливе та рівне ставлення – найвищий практикуючий духовної дисципліни здатний відчувати страждання та радість інших істот як свої власні. Цей погляд дозволяє подолати відмінності, створені его, і дає справжню емпатію та співчуття, що сприяє гармонії з усім живим. • Порівняння з собою – людина повинна бачити інші істоти так, як вона бачить себе. Це означає усвідомлювати, що всі істоти бажають щастя і хочуть уникнути страждань, так само як і вона сама. Це розуміння створює рівне ставлення до всіх, усвідомлюючи спільне бажання щастя та свободи від страждань. • Найвища досконалість духовної дисципліни – Крішна наголошує, що така рівна і співчутлива свідомість є найвищим досягненням практикуючого духовної дисципліни. Лише тоді, коли людина здатна бачити всіх як рівних і відчувати їхню радість і страждання як свої власні, вона досягає справжньої єдності з Божественним. • Перехід від егоїзму до єдності – цей стан веде до внутрішньої свободи від его і дарує людині глибокий внутрішній мир і рівновагу. Таке ставлення сприяє глибшому розумінню життя та духовної єдності з усім творінням.

6-33

Арджуна сказав: О Мадхусудано, система духовної дисципліни, яку Ти описав, мені здається непрактичною і нестерпною, бо розум неспокійний і нестабільний.

Пояснення: У цьому вірші Арджуна висловлює свій сумнів щодо труднощів практики духовної дисципліни, особливо наголошуючи на неспокої розуму. Він вказує, що розум є нестабільним і непередбачуваним, тому шлях духовної дисципліни йому здається важко здійсненним. Арджуна звертається до Крішни як Мадхусудана, що є ім'ям Крішни, вказуючи на Його здатність долати труднощі.

6-34

Бо розум неспокійний, сильний, впертий і дуже важко піддається контролю, о Крішно. Мені здається, що його вгамувати важче, ніж зупинити вітер.

Пояснення: У цьому вірші Арджуна продовжує викладати свої сумніви щодо контролю над розумом. Він описує властивості розуму, які роблять його таким важко контрольованим, і порівнює цей процес із вгамуванням вітру, що здається майже неможливим.

6-35

Господь Крішна сказав: О сильнорукий сину Кунті, без сумніву, дуже важко вгамувати неспокійний розум, проте з наполегливою практикою і неприв'язаністю це можливо.

Пояснення: У цьому вірші Крішна відповідає на занепокоєння Арджуни щодо контролю над розумом, погоджуючись, що розум важко контрольований, але він вказує на два важливі принципи, які допомагають контролювати розум – практику та відмову. • Розум важко контрольований і неспокійний – Крішна визнає, що розум є неспокійним, він постійно змінюється, блукає і відволікається від концентрації. Його контроль є складним завданням, і це вимагає багато дисципліни та сили. • Без сумніву – Крішна наголошує, що немає сумніву, що розум дуже важко контролювати, погоджуючись з Арджуною, що це є великим викликом на духовному шляху. • З практикою – Крішна вказує, що контроль над розумом є можливим завдяки постійній практиці. Регулярна медитація та практика духовної дисципліни допомагають заспокоїти розум і зробити його контрольованим. Практика є головним засобом для досягнення дисципліни розуму. • З відмовою – на додаток до практики, контролю розуму допомагає також відмова або неприв'язаність до матеріальних речей і мирських бажань. Відмова від бажання матеріальних результатів і прив'язаностей зменшує неспокій розуму і дозволяє зосередитися на духовному.

6-36

Тому, чий розум неконтрольований, самореалізація є важким завданням. Але той, хто вгамував розум і прагне з відповідними засобами, неодмінно досягне успіху. Такий Мій погляд.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на те, що контроль над розумом є суттєвою передумовою для досягнення досконалості духовної дисципліни. Він пояснює, що без контролю розуму духовну дисципліну важко досягти, але з контрольованим розумом і наполегливою старанністю шлях духовної дисципліни стає можливим. • Неконтрольований розум – Крішна пояснює, що, якщо розум не контрольований, він заважає практиці духовної дисципліни і робить її майже неможливою. Неконтрольований розум є неспокійним, блукає від одного об'єкта до іншого, і тому людина не здатна досягти концентрації чи внутрішнього миру. • Духовну дисципліну важко досягти – якщо розум неспокійний, практика духовної дисципліни стає важкою, оскільки людині бракує концентрації та внутрішньої рівноваги, які необхідні для досягнення найвищого стану духовної дисципліни – єдності з Божественним. • З контрольованим розумом – коли розум контрольований, людина здатна зосередитися на духовній практиці та контролювати бажання та емоції. Контрольований розум дозволяє людині відчути глибшу медитацію та досягти духовної свідомості. • З наполегливою старанністю – на додаток до контролю розуму потрібна наполеглива старанність і дисципліна. Духовна дисципліна вимагає регулярної практики та терпіння для досягнення духовного зростання. • Використовуючи правильні засоби – щоб досягти найвищого стану духовної дисципліни, необхідно використовувати правильні засоби, наприклад, практику, дисципліну та відмову від мирських прив'язаностей. Правильно обрані засоби ведуть до контролю розуму та внутрішнього миру.

6-37

Арджуна запитав: О Крішно, яка доля спіткає практикуючого духовної дисципліни, який розпочинає цей шлях з вірою, але згодом, через мирські бажання, не здатний його завершити і не досягає досконалості духовної дисципліни?

Пояснення: Цей вірш висловлює сумніви Арджуни і запитує про те, чи існує якась користь для людини, яка не завершує свій духовний шлях у практиці духовної дисципліни.

6-38

О сильнорукий Крішно, чи людина, яка відхилилася від трансцендентного шляху, не втрачає як духовні, так і матеріальні успіхи і не гине, як розсіяна хмара, не знайшовши притулку в жодному стані?

Пояснення: Цей вірш розкриває сумніви Арджуни щодо того, чи людина, яка відхиляється від шляху духовної дисципліни, може втратити як матеріальні, так і духовні досягнення, залишаючись без напрямку і розгубленою.

6-39

Ці мої сумніви Ти, о Крішно, гідний цілком розвіяти. Ніхто інший не може усунути ці сумніви, як тільки Ти.

Пояснення: У цьому вірші Арджуна просить Крішну розвіяти його сумніви щодо шляху духовної дисципліни та про долю людини, яка відхиляється від духовної дисципліни. Він визнає, що лише Крішна, який є Божественною свідомістю, здатний повністю розвіяти його сумніви, оскільки ніхто інший не має таких знань і мудрості.

6-40

Верховний Господь сказав: О Партхо, той, хто дотримується духовної дисципліни, виконуючи благодійні дії, не гине ні в цьому, ні в духовному світі. Той, хто робить добро, Мій друже, ніколи не буде переможений злом.

Пояснення: У цьому вірші Крішна заспокоює Арджуну, пояснюючи, що людина, яка докладала зусиль на духовному шляху, ніколи не втрачає свого духовного прогресу. Ні в цьому світі, ні в наступному людина, яка практикує духовну дисципліну та робить добро, не зазнає загибелі чи невдачі.

6-41

Той, хто дотримується духовної дисципліни, але збився зі шляху, після багатьох років, проведених на планетах праведних, народжується в родині побожних або заможних людей.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що відбувається з тими, хто відхиляється від шляху духовної дисципліни, але все ще залишається побожним і духовно прогресуючим. Така особа після смерті отримує можливість жити у світах побожних людей, але потім повертається на Землю, народившись у чистій і шляхетній родині, щоб продовжити свій духовний шлях. Це означає, що духовні знання та чисте служіння Богу є шляхом до справжнього звільнення, яке виходить за межі простих етичних принципів і ритуалів, і це служіння включає в себе любов, відданість і повну довіру до Бога. • Досягає світів побожних людей – людина, яка відхилилася від шляху духовної дисципліни, але все ж зберігає побожність, отримує можливість жити у світах, де живуть ті, хто робить добро і має божественні якості. • Живучи тривалі роки – ця особа живе в цих побожних світах багато років, отримуючи відпочинок і духовний прогрес перед поверненням на Землю, щоб продовжити свій шлях до звільнення. • Народившись у чистій і шляхетній родині – коли ця особа повертається на Землю, вона народжується в чистій і шляхетній родині, яка забезпечує сприятливе середовище для подальшого духовного зростання. Чиста і шляхетна родина дає моральні підвалини та матеріальну підтримку, щоб особа могла вдосконалювати себе. • Відхилившись від духовної дисципліни – це стосується особи, яка не повністю виконала практику духовної дисципліни, але чиї добрі справи та побожність забезпечують їй нові можливості продовжити духовний шлях у наступному житті. Цей вірш вчить, що духовний прогрес ніколи не втрачається. Навіть якщо людина не повністю виконує свою практику духовної дисципліни, її духовні зусилля будуть винагороджені в наступному житті, забезпечуючи їй сприятливі умови для подальшого зростання. Це дає зрозуміти, що духовний шлях є безперервним і триває навіть після цього життя.

6-42

Або ж він народжується в родині практикуючих духовну дисципліну, які мають велику мудрість. Воістину, таке народження в цьому світі є дуже рідкісним.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що людина, яка відхилилася від шляху духовної дисципліни, може народитися в родині мудрих і духовно свідомих практиків духовної дисципліни. Таке народження є особливим благословенням, оскільки воно надає найсприятливіші умови, щоб людина могла продовжити свій духовний шлях. Народження в такій родині є дуже рідкісною і цінною можливістю. • Або ж він народжується в родині мудрих практиків духовної дисципліни – Крішна вказує, що така особа може народитися в родині практиків духовної дисципліни, де батьки є мудрими, духовно розвиненими та знають шлях духовної дисципліни. Таке середовище дає натхнення та підтримку, щоб особа могла продовжити свій духовний шлях. • У родині мудрих і свідомих людей – це вказує на те, що в цій родині є мудрість і духовне розуміння, яке допомагає людині розвинути свої духовні здібності та вищі цінності. Це особливо сприятливе середовище, яке сприяє духовному зростанню. • Таке народження є дуже рідкісним – Крішна пояснює, що таке народження є дуже рідкісним і це велике благословення, оскільки народження в духовно розвиненій родині дає унікальну можливість швидше прогресувати на духовному шляху. Цей вірш підкреслює, що, якщо людина відхиляється від шляху духовної дисципліни, їй може бути надана ще одна можливість відродитися в родині, де є високі духовні ідеали. Таке середовище дає натхнення та підтримку, щоб особа могла продовжити свій духовний шлях.

6-43

О сину роду Куру, відродившись у такій родині, він відновлює божественну свідомість зі свого попереднього життя і намагається знову досягти успіху, щоб досягти повного звільнення.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що, якщо людина народжується в духовно розвиненій родині, вона відновлює зв'язок із знаннями та практикою духовної дисципліни, здобутими в попередньому житті. Це дозволяє їй продовжити шлях до духовної досконалості, а не починати з нуля. Така людина знову намагається досягти найвищої духовної досконалості. • Поєднання розуму з попереднім життям – людина, яка відроджується в духовно розвиненій родині, відновлює зв'язок зі своїм попереднім життям, здобуваючи мудрість і знання, які вона здобула в попередньому житті. Вона вже має знання та духовну зрілість, що сприяє швидкому прогресу. • Знову намагається досягти досконалості – ця людина знову намагається досягти духовної досконалості, продовжуючи свій раніше розпочатий шлях. Вона прагне досягти звільнення та повної практики духовної дисципліни, продовжуючи накопичувати духовні знання. • О Курунандана – Крішна звертається до Арджуни як Курунандана, вказуючи на його приналежність до роду Куру та історичну відповідальність бути провідником і духовним дороговказом.

6-44

Завдяки божественній свідомості попереднього життя він мимоволі звертається до принципів духовної дисципліни. Такий допитливий прихильник духовної дисципліни, який намагається пізнати шлях Божественної свідомості, завжди підіймається над ведичними ритуалами.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що людина, яка в попередньому житті практикувала духовну дисципліну, навіть мимоволі повертається на шлях духовної дисципліни і в наступному житті. Практика попереднього життя створює основу, яка робить це повернення природним і автоматичним. Навіть якщо людина лише хоче пізнати духовну дисципліну, вона піднімається над рівнем ведичних ритуалів і наближається до вищого духовного розуміння. • З практикою попереднього життя – це посилання на духовну практику з попереднього життя. Духовна дисципліна та інші духовні зусилля не забуваються, вони продовжують впливати на наступні життя, полегшуючи людині шлях до духовної дисципліни. • Мимоволі звертається – людина, яка практикувала духовну дисципліну в попередньому житті, автоматично та несвідомо повертається до шляху духовної дисципліни і в наступному житті. Навіть якщо вона не планує цього свідомо, її душа прагне духовного зростання. • Навіть якщо він лише хотів би пізнати духовну дисципліну – навіть якщо людина не повністю присвятила себе практиці духовної дисципліни, а лише виявляє інтерес до її пізнання, її допитливість і прагнення до духовного розуміння дозволяють їй прогресувати на шляху духовної дисципліни. • Перевершує ведичні ритуали – така людина підіймається над рівнем ведичних ритуалів, які є зовнішніми ритуалами та формальними діями. Вона досягає вищого рівня духовного розуміння, що виходить за межі ритуалів і веде до глибшої свідомості та духовного розуміння.

6-45

І коли практик духовної дисципліни з усією серйозністю намагається вдосконалитися далі, звільнившись від усього бруду, тоді, нарешті, після багатьох і багатьох народжень практики духовної дисципліни, він досягає найвищої мети.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що практик духовної дисципліни, який наполегливо намагається та очищається від гріхів, продовжуючи свою духовну практику в кількох народженнях, зрештою досягає найвищої мети – звільнення та єдності з Божественним. • Наполегливо намагаючись – практик духовної дисципліни, який безперервно і ревно практикує духовну дисципліну, незважаючи на труднощі та виклики, продовжує свій шлях до духовної досконалості. Старанність і дисципліна є важливими в цьому процесі. • Очистившись від усіх гріхів – через наполегливу практику практик духовної дисципліни очищає себе від усіх гріхів і бруду, які блокують його духовне зростання. Очищаючи розум і серце, він стає чистим і духовно сильним. • Вдосконалюється після багатьох народжень – духовна досконалість часто досягається після кількох народжень. Практик духовної дисципліни, який продовжує свій духовний шлях кілька життів, поступово вдосконалюється, доки не досягне досконалості. • Досягає найвищої мети – коли практик духовної дисципліни вдосконалився, він досягає найвищої мети, яка є звільненням від матеріального існування та єдністю з Божественним. Це кінцева мета духовної дисципліни.

6-46

Практик духовної дисципліни є вищим за аскета, за емпірика і за того, хто здійснює плідну діяльність. Тому, о Арджуно, за будь-яких обставин будь прихильником духовної дисципліни!

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що практик духовної дисципліни, тобто людина, яка практикує духовну дисципліну та споглядання, є вищою за аскетів, науковців і діячів. Практика духовної дисципліни є шляхом, який веде до найвищої духовної досконалості, оскільки вона поєднує знання, дії та духовну дисципліну. • Практик духовної дисципліни є вищим за аскетичного практика – Аскети, які практикують сувору аскезу та самообмеження, є шановними, але практик духовної дисципліни є вищим, оскільки він не тільки обмежує себе, але й узгоджує свій розум з Божественною свідомістю. • Практик духовної дисципліни є вищим за обдарованого знаннями – люди, які мають теоретичні знання про духовні питання, є чудовими, але практик духовної дисципліни є вищим, оскільки він застосовує ці знання на практиці, досягаючи безпосереднього досвіду через споглядання та духовну дисципліну. • Практик духовної дисципліни є вищим за тих, хто здійснює дії – діячі, які здійснюють безкорисливу діяльність, є гідними, але практик духовної дисципліни є вищим, оскільки він не тільки працює, але й духовно розвиває себе та звертається до Бога, поєднуючи дію та споглядання. • Тому стань практиком духовної дисципліни – Крішна спонукає Арджуну стати практиком духовної дисципліни, оскільки це найвищий шлях до духовного зростання та звільнення. Він зазначає, що шлях духовної дисципліни є тим, що веде до повної єдності з Божественним.

6-47

І з усіх практиків духовної дисципліни той, хто завжди з великою вірою залишається в Мені, думає про Мене в собі та служить Мені з трансцендентною любов'ю, є найбільш тісно єдиним зі Мною і є найвищим з усіх – такою є Моя думка.

Пояснення: У цьому вірші Крішна завершує опис духовної дисципліни, вказуючи, що серед усіх практиків духовної дисципліни той, хто поклоняється Йому з повною вірою і спрямовує свій розум і душу до Божественного, є найвищим. Такий практик духовної дисципліни не тільки практикує споглядання та дисципліну розуму, але й звертається до Божественного з повною вірою. • Серед усіх практиків духовної дисципліни – Крішна вказує, що, хоча є багато різних видів практиків духовної дисципліни, ті, хто займаються духовною дисципліною знання, духовною дисципліною дії та духовною дисципліною споглядання, найвищим є той, хто спрямований на Божественне і поклоняється йому з повною вірою. • З розумом і душею спрямований на Мене – цей практик духовної дисципліни є повністю сконцентрованим на Богові, як своїм розумом, так і внутрішнім я. Його душа спрямована до Божественної свідомості, що робить його єдиним із Божественним. • З повною вірою – цей практик духовної дисципліни не тільки практикує духовну дисципліну, але й повністю вірить у Бога. Віра є основою, яка допомагає йому залишатися відданим Божественному шляху та присвятити своє життя поклонінню та служінню Богу. • Поклоняється Мені – такий практик духовної дисципліни є тим, хто поклоняється Богу з відданістю. Він бачить Божественне як свій притулок і повністю присвятив себе служінню Богу. • Найвищий практик духовної дисципліни – Крішна каже, що такий практик духовної дисципліни, який повністю присвятив себе Богу, є найвищим серед усіх практиків духовної дисципліни. Він досяг досконалості, оскільки його життя є єдиним із Божественною свідомістю.