5-1

Арджуна сказав: О Крішно, спочатку Ти просиш мене відмовитися від діяльності, а потім знову радиш діяти з відданістю. Будь ласка, скажи мені ясно, який з цих двох шляхів є сприятливішим?

Пояснення: У цьому вірші Арджуна знаходиться перед дилемою. Він хоче зрозуміти, який вид духовної практики веде до найвищого духовного досягнення. Він вказує на два шляхи: по-перше, тих, хто з відданою любов’ю служить Богу в особистій формі, і, по-друге, тих, хто обирає споглядання на Абсолют, тобто Непроявлену, Божественну сутність, яка виходить за межі фізичної форми і є неописанною.

5-2

Верховний Господь відповів: І відмова від діяльності, і діяльність із відданістю є добрими для досягнення звільнення. Але з цих двох діяльність із відданістю краща, ніж відмова від діяльності.

Пояснення: Чому безкорислива діяльність вважається кращою? Відмова від дій, якщо вона не обґрунтована внутрішньою духовною дисципліною та розумінням, може створити плутанину або стагнацію духовного зростання. Натомість безкорислива діяльність дозволяє людині жити у світі та водночас духовно прогресувати, оскільки вона вчить виконувати свої обов’язки, не чекаючи на винагороду, а пропонуючи їх Богу. Це активний життєвий підхід, де духовне зростання досягається за допомогою викликів повсякденного життя та роботи. Цей вірш підкреслює, що, хоча відмова від дій може здаватися найшвидшим шляхом до духовного звільнення, насправді активне виконання дій з безкорисливим ставленням і без прихильності дає глибший і триваліший духовний бенефіс.

5-3

Той, хто не ненавидить і не бажає плодів діяльності, вважається завжди відмовившимся. Така людина, о сильний Арджуно, вільна від усіх двоїстостей, легко долає матеріальні пута і є повністю звільненою.

Пояснення: Крішна вказує на справжню сутність відмови від мирських зобов'язань. Вона пов'язана не лише із зовнішньою відмовою від матеріальних речей, а більше з внутрішнім ставленням. Людина, яка не відчуває ні ненависті, ні бажань, справді відмовилася від мирських зобов'язань. Це означає, що її розум не пов'язаний з дуальностями – радістю та смутком, успіхом та невдачею.

5-4

Лише сповнені невігластва говорять, що присвячення себе Богу (шлях діяльності) відрізняється від аналітичного дослідження світу (шлях знання). Насправді вчені кажуть, що той, хто ретельно йде одним із цих шляхів, досягає плодів обох.

Пояснення: Цей вірш вказує на те, що лише невігласи або ті, хто недостатньо мудрий, вважають, що шлях знання (інтелектуальний шлях до просвітлення) та шлях духовної дисципліни (практичний шлях, що включає споглядання) є абсолютно різними. Насправді вони є взаємодоповнюючими і обидва ведуть до однієї і тієї ж мети – усвідомлення Бога. Мудреці розуміють, що обидва шляхи мають одну і ту ж мету – просвітлення та єдність з вищою істиною. Тому, якщо людина обирає один шлях і слідує йому з повною рішучістю та правильним підходом, вона може досягти того ж результату, що пропонують обидва шляхи. У цьому вірші підкреслюється, що духовне зростання залежить не від конкретного вибору методу, а від того, наскільки добре людина його практикує і наскільки глибоко його розуміє.

5-5

Того стану, якого досягають шляхом знання, досягають також і шляхом духовної дисципліни. Той, хто бачить, що шлях знання і духовна дисципліна є одне й те саме, справді бачить.

Пояснення: Крішна пояснює, що як інтелектуальний шлях знання, так і шлях духовної дисципліни ведуть до однієї і тієї ж мети – досягнення найвищої істини. Шлях знання означає інтелектуальне дослідження та розуміння справжньої природи світу та себе, тоді як духовна дисципліна включає практику, концентрацію та споглядання для досягнення єдності з вищою реальністю. Так само наголошується, що обидва шляхи мають однакову мету, і людина, яка розуміє, що вони є взаємодоповнюючими, справді розуміє духовний шлях. Цей вірш спонукає зрозуміти, що незалежно від того, який шлях людина обирає, обидва ведуть до просвітління та вищої істини.

5-6

О сильний Арджуно, без служіння Господу, просто відмовившись від усіх дій, щастя досягти неможливо. Але мудрий, що віддається служінню Богу, може швидко досягти Всевишнього.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що відмова від дій без духовної дисципліни, що в цьому контексті означає служіння Богу, є дуже важким шляхом, який часто призводить до страждань. Це тому, що розум все ще прагне до матеріального світу, навіть якщо людина фізично відмовилася від нього. Лише за допомогою практики духовної дисципліни, яка включає дисципліну розуму, споглядання та духовну свідомість, людина може швидко досягти вищої істини – Божественної свідомості, Абсолютної Реальності. Цей вірш підкреслює важливість духовної дисципліни і вказує, що лише відмова без духовної дисципліни є недостатньою для досягнення духовної досконалості.

5-7

Той, хто діє з відданістю, чия душа чиста, хто впорядковує свій розум і відчуття, є дорогим для всіх, і всі є дорогими для нього. Хоч він завжди діє, він ніколи не є пов'язаним.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує людину, яка практикує духовну дисципліну і досягла духовної чистоти та самодисципліни. Така людина очистила свій розум від егоїзму та корисливих бажань (має чисту душу) і перемогла свої почуття – вона більше не є рабом своїх чуттєвих потягів. Її розум є стабільним, і вона повністю контролює як свої внутрішні, так і зовнішні потяги. Важливо те, що така людина усвідомлює, що її власна душа пов'язана з душами всіх істот. Вона розуміє, що душа є одна в усіх живих істотах, що веде її до відчуття єдності з усім творінням. Тому, навіть якщо вона виконує дії у світі, вона не пов'язана з цими діями – вона не вважає себе власником чи виконавцем результатів цієї дії. Вона діє безкорисливо, без прив’язаності і не прив’язується до матеріального світу.

5-8

Людина, яка усвідомлює Божественне, завжди думає: «Я нічого не роблю», — хоча вона бачить, чує, відчуває, нюхає, їсть, рухається, спить, дихає.

Пояснення: У цьому вірші описується ставлення та розуміння, яке отримує людина, яка опанувала духовну дисципліну та досягла найвищого розуміння істини. Така людина розуміє, що вона сама як тіло не є виконавцем дій, а лише спостерігачем. Усі дії – бачення, слухання, дотик, нюхання, їжа, ходьба, сон і дихання – є фізичними активностями, які виконує тіло, і вони не пов’язані зі справжньою природою душі. Людина, яка осягнула істину, бачить, що душа відокремлена від тіла і не пов’язана зі світськими діями. Це означає, що вона розуміє – усі фізичні дії відбуваються лише в природному порядку світу, але її справжнє «я» (душа) залишається не пов’язаним із цими діями. Це розуміння звільняє людину від прив’язаності до дій та результатів, оскільки вона розуміє, що її справжня сутність є поза фізичним тілом і світовими діями. Такий духовний стан дозволяє людині жити у світі та виконувати свої обов’язки, але водночас залишатися вільною від наслідків дій, оскільки вона не ідентифікує себе з фізичними діями та матеріальним світом. Це високий рівень духовної дисципліни, в якому людина здобула свободу від зв’язку дії з его.

5-9

Бо вона знає, що, хоч і говорить, випорожнюється, дає, відкриває і закриває очі, вона просто дозволяє матеріальним відчуттям діяти зі своїми об’єктами.

Пояснення: У цьому вірші Крішна продовжує пояснювати, як людина, яка опанувала вчення духовної дисципліни та усвідомлює свою справжню природу, бачить свої дії у світі. Вона розуміє, що всі дії – говоріння, звільнення від чогось, прийняття, відкривання чи закривання очей – є лише діями почуттів, які діють щодо своїх об’єктів. Така людина не захоплюється діями, вона розуміє, що її справжнє «я» не залучене до цих дій. Це лише функції тіла та почуттів, які відбуваються автоматично, але не впливають на душу. Душа, яка з’єднана з духовною дисципліною, залишається вільною і незалученою до дій, так само, як дзеркало відображає, але не бере участі в тому, що воно відображає.

5-10

Той, хто виконує дії, віддаючи їх Божественній свідомості та відмовляючись від прив’язаності, не забруднюється гріхом, так само, як лист лотоса залишається непошкодженим у воді.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вчить, що людина, яка передає свої справи Божественній свідомості, тобто виконує всі дії з думками про Божественне і без прив’язаності до результатів дій, не пов’язана з гріхом і наслідками дій. Він порівнює цей стан з листком лотоса, який, перебуваючи у воді, залишається незмоченим і непошкодженим. Так само і людина, яка живе безкорисливо і виконує свої дії без особистих амбіцій чи прив’язаності, залишається духовно чистою і не залучається до циклу дій.

5-11

Практики духовної дисципліни, відкинувши прив’язаність, діють тілом, розумом, інтелектом і навіть чуттями лише з метою очищення.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує, як практик духовної дисципліни виконує свої дії. Практик духовної дисципліни діє тілом, розумом, інтелектом і навіть чуттями, але його дії вільні від прив’язаності. Практик духовної дисципліни не вважає свої дії способом отримання матеріальних благ, а скоріше як засіб очищення своєї душі, діючи безкорисливо та присвячуючи свої дії Богу. • Відмова від прив’язаності означає, що практик духовної дисципліни не чекає жодної особистої вигоди чи винагороди за свої дії. Він виконує їх з думкою про духовне очищення та очищення душі від наслідків дій. • Тіло, розум, інтелект і чуття є інструментами, за допомогою яких людина діє у світі. Практик духовної дисципліни використовує їх для виконання безкорисливих дій, які допомагають досягти найвищої духовної мети. Цей вірш підкреслює, що, незважаючи на те, що практик духовної дисципліни бере участь у світських діях, його розум не пов’язаний з матеріальними цілями, і його дії служать лише внутрішньому очищенню. Цей вірш вчить, що навіть активна людина може виконувати свої щоденні дії, використовуючи тіло, розум і чуття, але з метою очищення душі та духовного прогресу. Це означає, що дії не повинні бути для отримання матеріальних благ, а для духовного розвитку та очищення свідомості від егоїзму та прив’язаності.

5-12

Єдині з Божественним вірні, відмовившись від плодів, які приносять усі дії, досягають непохитного миру; натомість людина, яка не є єдиною з Божественним, яка бажає насолоджуватися плодами своїх дій, стає зв’язаною.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює різницю між практиком духовної дисципліни та людиною, яка не з’єднана з духовною дисципліною. • Практик духовної дисципліни, який відмовляється від плодів дій (не прив’язується до результатів дій), досягає миру, який є постійним і незалежним від зовнішніх обставин. Цей мир походить від духовної стабільності та розуміння, що справжня природа людини не пов’язана зі світськими результатами дій. • Людина, яка не з’єднана з духовною дисципліною, яка діє під впливом бажань, постійно прив’язується до плодів дій та їхніх результатів, таким чином стає пов’язаною зі світськими подіями та страждає від їхнього впливу. Її бажання та прив’язаність створюють зв’язок дії, який веде до неспокою та страждань. Цей вірш підкреслює, що безкорислива дія та відмова від плодів дії є шляхом до духовного миру, тоді як бажання та прив’язаність до результатів викликають зв’язок із дією та неминучі страждання.

5-13

Коли втілена істота приборкує свою природу і розумом відмовляється від усіх дій, вона щасливо живе в місті дев’яти воріт, не діючи і не примушуючи діяти.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує стан, в якому людина повністю не пов’язана зі своїми діями. Така людина розумом відмовляється від усіх дій, це означає, що вона свідомо розуміє, що навіть якщо тіло продовжує діяти, вона сама – душа – не пов’язана з цими діями. Це усвідомлення створює внутрішній мир і щастя. • Місто дев’яти воріт символізує тіло, яке має дев’ять отворів (двоє очей, двоє вух, двоє ніздрів, рот, анальний і статевий отвір). У цьому тілі живе душа, але свідома людина розуміє, що вона сама – душа – не є виконавцем цих дій. • Відмова розуму від дій означає, що людина не захоплюється діями та не ідентифікує себе з тілом чи його функціями. Вона живе у світі, але не прив’язана до дій тіла. Така людина, яка повністю приборкала себе та свої почуття, здатна жити в мирі та внутрішньому щасті, оскільки вона усвідомлює, що тіло продовжує діяти незалежно від душі, і душа не забруднюється і не пов’язується з діями тіла.

5-14

Владика втіленої істоти не створює ні дій, ні здатності до дії, ні зв’язку між діями та їхніми плодами. Усе це виконують якості матеріальної природи.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує, що Бог або Верховний Владика не є тим, хто нав’язує людям дії, надає їм силу діяти або пов’язує їх з плодами дії. Це не Божа справа – змушувати людину діяти і визначати її долю. • Дії та їхні наслідки пов’язані з власною природою людини. Люди діють відповідно до своєї природної сутності та тенденцій, які випливають з їхнього внутрішнього характеру. Це означає, що на дії людини та результати дій впливає її внутрішній стан і схильності. • Владика є нейтральним спостерігачем і не дає прямих вказівок про те, як людині діяти або до яких дій прив’язуватися. Це сама людина зі своєю вільною волею та природними потягами обирає діяти і стикається з наслідками. Цей вірш підкреслює, що внутрішній стан людини (характер, природа) є тим, що формує її дії та їхні наслідки, а не Бог чи якась зовнішня сила. Це означає, що люди самі несуть відповідальність за свої дії, і їхня внутрішня сутність визначає їхню долю.

5-15

Всевишній не бере на себе відповідальність ні за чиї гріховні, ні за благочестиві дії. Втілені істоти вводяться в оману незнанням, яке приховує істинне знання.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує, що Бог не покладає на людей відповідальність за їхні гріхи чи добрі справи, тобто Верховний Владика є нейтральним і не втручається в дії людей. Бог не приймає ні гріхів людини, ні її добрих справ. Усе, що пов’язує людину з дією та її наслідками, є її власне незнання. • Незнання закриває справжні знання про природу душі та Божественне. Людина, якій бракує знань про свою справжню природу та єдність душі з Божественним, вводиться в оману та прив’язується до матеріального світу, таким чином виконуючи дії, які пов’язують її в дії. • Гріхи та добрі справи є результатами дій самої людини, які виникають через стан її свідомості та розуміння. Бог не є тим, хто приймає чи карає за ці дії, а скоріше сама людина несе відповідальність за те, як вона реагує на життєві ситуації. Цей вірш вказує, що незнання людини є тим, що вводить її в оману і змушує її пов’язуватися зі світськими гріхами чи добрими справами. Як тільки людина звільняється від незнання та отримує справжні знання, вона бачить, що душа не пов’язана з діями матеріального світу.

5-16

Але тим, чиє незнання знищене знанням, це знання, подібно до сонця, висвітлює найвищу істину.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує, як знання звільняє людину від незнання, яке закриває справжню реальність. Тим, хто знищив незнання світлом знання, істина стає ясною та очевидною, подібно до сонця, яке розсіює темряву та освітлює світ. • Незнання є те, що закриває справжню сутність душі та змушує людину прив’язуватися до матеріального світу. Коли це незнання знищується, людина бачить істину. • Знання діє як сонце, яке розсіює темряву. Знання не тільки відкриває людині її власну справжню природу, але й найвищу істину про Божественне, яка раніше була прихована через незнання.

5-17

Коли розум, думки, віра та притулок людини повністю спрямовані на Всевишнього, тоді, завдяки досконалим знанням, вона повністю звільняється від турбот і таким чином без труднощів йде шляхом звільнення.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як люди, які повністю присвятили своє життя Божественному, досягають звільнення від циклу дій і більше не повертаються в матеріальне існування. • Ті, чий розум, думки, віра та притулок повністю спрямовані на Всевишнього. Це означає, що вся їхня свідомість, думки та дії спрямовані на Бога, вони повністю довіряють Богу і шукають притулку лише в Ньому. • Завдяки досконалим знанням вони звільняються від турбот, які виникають з матеріального існування. У них більше немає сумнівів чи неясностей, оскільки вони досягли справжнього розуміння сенсу життя та своєї духовної сутності. • Вони легко йдуть шляхом звільнення, оскільки їхній розум і серце вільні від матеріальних пут. Вони досягли стану, в якому більше немає потреби повертатися до циклу народження і смерті, оскільки повністю звільнилися від страждань і обмежень, які створює матеріальний світ.

5-18

Покірні мудреці, завдяки істинному знанню, однаково дивляться на доброчесного і смиренного Божественного, корову, слона, собаку та їдця собак.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що мудрі та просвітлені люди бачать усі істоти з однаковим поглядом, не розрізняючи їх за зовнішнім виглядом, кастою, соціальним статусом чи видом тварини. Вони усвідомлюють, що душа є однаковою у всіх істотах, незалежно від того, в якому тілі вона знаходиться. • Навчена людина і нечистоїд, що знаходиться в найнижчій касті, сприймаються однаково, оскільки їхні душі є однаковими за суттю. • Те саме стосується тварин – корови, слона чи собаки. Просвітлена людина розуміє, що всі живі істоти є єдиною духовною сутністю, хоч вони й перебувають у різних формах чи станах. Цей вірш вказує на те, що люди, які мають справжні знання та смиренність, здатні бачити всіх як рівних і не розрізняти за зовнішніми факторами. Їхнє бачення ґрунтується на єдності душі та усвідомленні духовного рівня, а не на матеріальних відмінностях.

5-19

Ті, чий розум зміцнився в рівності та спокої, вже перемогли умови народження та смерті. Вони без вад, і тому вони вже утвердилися в Божественній свідомості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна зазначає, що ті, чий розум у рівновазі і хто бачить світ з єдиним поглядом, вже в цьому самому житті перемогли цикл народження та смерті. Їхній розум перебуває в постійній єдності з Божественною свідомістю, і тому вони вийшли з циклу народження та смерті. • Божественна свідомість є чистою та бездоганною – вона без вад і єдина у всіх, незалежно від людського чи тваринного тіла або соціального статусу. Тому ті, хто усвідомлює цю єдність, вже перебувають у стані Божественної свідомості. Цей вірш підкреслює, що ті, хто є духовно просвітленими і бачать єдність у всіх істотах, вже звільнилися від циклу народження та смерті і постійно з'єднані з Божественною свідомістю.

5-20

Людина, яка не радіє, отримуючи щось приємне, ані не сумує, отримуючи щось неприємне, чий розум є стійким, хто не розгублений і хто знає Божественну науку, вже перебуває в трансцендентному стані.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, якою є людина, яка досягла Божественної свідомості. Вона живе зі зрівноваженим розумом, на який не впливають зовнішні ситуації – радість чи смуток, приємні чи неприємні події. Така людина звільнилася від дуалізму та прив'язаностей, є духовно стабільною, і її не турбують перехідні життєві ситуації. • Не радіє і не сумує – ця людина не піддається емоційним коливанням. Вона не прив'язується ні до позитивних, ні до негативних подій, бо розуміє, що вони є перехідними аспектами матеріального світу. • Стійкий розум – її розум непохитний. Це означає, що вона залишається в спокої та рівновазі, незважаючи на зміни, що відбуваються навколо. • Не розгублений – така людина не є оманливою, вона розуміє справжню природу світу і звільнилася від ілюзій. • Знає Божественну науку – Вона усвідомлює Божественне як всеосяжну духовну реальність і утвердилася в Божественній свідомості, що означає, що вона постійно з'єднана з Божественною свідомістю.

5-21

Така звільнена людина не прив'язана до матеріальних чуттєвих насолод, але завжди залишається у внутрішньому спокої, насолоджуючись щастям у собі. Таким чином, самореалізована особа, яка є єдиною з Божественним, насолоджується необмеженим щастям, оскільки її свідомість спрямована на Божественне.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що справжнє щастя не можна знайти у зовнішніх мирських об'єктах, а лише у внутрішній свідомості. Людина, яка не прив'язана до зовнішніх речей, знаходить справжнє щастя в собі – у своїй душі та внутрішній сутності. • Зовнішні об'єкти – мирські об'єкти, які створюють короткочасну радість чи насолоду, але є перехідними. Вони не здатні дати довготривале щастя. • Неприв'язана душа – людина, яка не прив'язана до цих зовнішніх об'єктів, оскільки вона розуміє, що вони є короткочасними та непостійними. Її розум вільний від прив'язаності, і тому вона знаходить щастя в собі. • Щастя в собі – справжнє щастя є внутрішнім, його не можна знайти у зовнішньому світі, а лише в розумінні своєї справжньої сутності. Людина, яка є з'єднаною з Божественною свідомістю через духовну дисципліну, є тією, хто усвідомлює Божественне і живе відповідно до духовних знань. Вона досягає невичерпного щастя, яке є незалежним від мирських радощів і печалей.

5-22

Розумна людина не залучається до джерел страждань, які виникають від контакту з матеріальними чуттями. О сину Кунті, ці насолоди мають початок і кінець, і тому мудрий у них не знаходить радості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що чуттєві насолоди, які виникають від зовнішніх об'єктів, є короткочасними, і їхня природа така, що вони завжди ведуть до страждань. Це тому, що ці насолоди мають початок і кінець, і вони не можуть дати довготривалого щастя. Коли такі насолоди закінчуються, вони викликають розчарування та страждання. Мудра людина не піддається цим насолодам, бо розуміє їхню перехідну природу. Крішна звертається до Арджуни як до сина Кунті, щоб вказати на його шляхетність та відповідальність.

5-23

Якщо людина перед відходом з цього тіла здатна витримати потяги матеріальних чуттів та зупинити силу бажань і гніву, тоді вона є стабільною та щасливою в цьому світі.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що практикуючий духовну дисципліну (той, хто з'єднаний з духовною дисципліною) здатний подолати бажання та гнів, які є двома з найсильніших емоційних сил людини. Таке подолання є важливим для досягнення внутрішнього миру та справжнього щастя. • Бажання та гнів – Це головні види емоцій, які здатні порушити рівновагу розуму та викликати неспокій. Бажання виникають від матеріальної прив'язаності, а гнів випливає з невдоволення, коли бажання не задовольняються. • Витримати бажання та гнів – Людина, яка здатна витримати вплив цієї сильної емоційної сили, є тією, хто приборкав себе і здатний залишатися врівноваженим навіть під час зовнішніх заворушень. • Перед звільненням тіла – Це означає, що людина повинна досягти цього стану вже в цьому житті, перед смертю, щоб вона могла відчути духовну свободу та щастя. • Обдарований духовною дисципліною – Той, хто з'єднаний з духовною дисципліною і є внутрішньо врівноваженим, здатний не піддаватися бажанням і гніву. Така людина є по-справжньому щасливою, оскільки її розум вільний від тривожних емоцій та прив'язаності.

5-24

Той, хто знаходить щастя в собі, хто є активним і радіє в собі і чия мета спрямована на внутрішній світ, справді є містиком. Він є звільненим у Всевишньому і зрештою досягає Всевишнього.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує найвищий стан практикуючого духовну дисципліну – людину, яка повністю спрямована на свій внутрішній світ і знаходить щастя, радість та просвітлення в собі, а не в зовнішніх об'єктах. Така людина досягла звільнення та злиття з Божественним. Це внутрішній мир, що веде до звільнення від матеріальних пут і з'єднання з Божественною свідомістю.

5-25

Ті, хто піднялися над двоїстістю, що виникає від сумнівів, чий розум спрямований на внутрішній світ, хто завжди діє на благо всіх живих істот і хто є вільними від усіх гріхів, досягають звільнення у Всевишньому.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує, як духовно просвітлені люди (мудреці або віщі) досягають єдності з Божественною свідомістю, що є повним звільненням від матеріальних пут. Ці люди, які очистилися від гріхів, звільнилися від сумнівів і діють на благо інших, досягають єдності з божественною свідомістю – стану, в якому вони є єдиними з Божественною свідомістю і звільнилися від матеріального світу.

5-26

Ті, хто є вільними від гніву та всіх матеріальних бажань, хто є самореалізованими, самодисциплінованими та постійно прагнуть досконалості, зовсім скоро неодмінно досягнуть звільнення у Всевишньому.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як практикуючі духовної дисципліни здатні досягти єдності з Божественною свідомістю або звільнення від матеріального світу, досягнувши єдності з Божественною свідомістю. Ці люди звільнилися від бажань і гніву – двох з найсильніших перешкод на духовному шляху. Вони є самореалізованими, дисциплінованими та постійно прагнуть до духовної досконалості. Звільнення таких людей у Божественній свідомості є дуже близьким, оскільки вони досягли високого духовного стану, який веде до повного звільнення від матеріальної екзистенції.

5-27

Відключившись від зовнішніх чуттєвих об'єктів, тримаючи погляд спрямованим на точку між бровами, зупиняючи вдих і видих у ніздрях і таким чином приборкуючи розум, чуття та розум, практикуючий духовної дисципліни, який прагне звільнення, звільняється від бажань, страху та гніву.

Пояснення: У цьому вірші описано техніку медитації, яка допомагає звільнитися від впливу зовнішніх об'єктів і сконцентрувати розум. Наголошується на необхідності відключитися від чуттєвих об'єктів, сфокусувати погляд на точці між бровами, контролювати дихання, а також приборкати розум, чуття та розум. Ця практика допомагає практикуючому духовної дисципліни звільнитися від бажань, страху та гніву, які є головними перешкодами на духовному шляху.

5-28

Той, хто завжди перебуває в такому стані, воістину звільнився.

Пояснення: Цей вірш завершує попередню думку, підтверджуючи, що людина, яка постійно здатна підтримувати такий внутрішній стан, відключаючись від зовнішніх відволікань і контролюючи свій розум і чуття, воістину досягає звільнення від обмежень матеріального світу.

5-29

Мудрий, який Мене знає як найвищого насолоджувача всіх жертвоприношень і аскез, як Верховного Господа всіх планет і небесних істот, як доброзичливця і друга всіх живих істот, звільняється від матеріальних страждань і досягає миру.

Пояснення: Цей вірш дає ключ до мудрості для досягнення внутрішнього миру та гармонії. Крішна відкриває, що Бог є справжнім насолоджувачем усіх ритуалів, аскез і пожертв і володарем усіх світів. Той, хто розуміє цю істину, може досягти духовного миру. • Насолоджувач усіх жертвоприношень і аскез – Крішна пояснює, що він той, хто приймає всі пожертви та аскези. Пожертви та аскези, зроблені для Бога, є тими, що створюють духовне очищення і ведуть до миру. • Володар усього світу – Крішна вказує, що він є Верховним Господом, якому належать усі світи та всі істоти. Він є володарем усіх форм життя та всесвіту. • Доброзичливець усіх живих істот – Крішна не лише править світом, але й є другом і доброзичливцем усіх істот. Він піклується про добробут усіх форм життя і бажає їхнього духовного розвитку. Той, хто усвідомлює роль Крішни як Верховного Володаря та доброзичливця, досягає внутрішнього миру, оскільки розуміє, що все залежить від Бога і що Бог завжди діє на благо людини.