1. А змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: 'Чи справді Бог наказав: Не їжте з жодного дерева раю?'

Вірш: Людська схильність покладатися на свої відчуття та використовувати їх для розуміння духовних істин була хитрою та оманливою. Вона почала впливати на людське его та сіяти сумніви щодо духовних істин.

Обґрунтування: "Змія" символізує відчуття, які спонукають нас покладатися на фізичний світ. У цьому контексті відчуття обманюють нас і змушують сумніватися в духовних істинах, які символізує "жінка", що представляє людське его.

2. І сказала жінка до змія: 'З плодів дерева раю ми можемо їсти,

Вірш: Людське его відповіло, що воно вільне насолоджуватися земними задоволеннями та здобувати знання з фізичного світу.

Обґрунтування: "Плоды дерев" символізують земні насолоди та знання. Его, кероване почуттями, вірить, що воно вільне насолоджуватися всім, що пропонує фізичний світ.

3. але з плоду дерева, що серед раю, Бог сказав: Не їжте з нього і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.'

Вірш: Однак его визнало, що існує знання, яке походить лише від Бога, і що людина не має права ставити під сумнів Божу мудрість; інакше вона помре духовно.

Обґрунтування: "Дерево посеред саду" символізує мудрість Бога та духовні істини. Его розуміє, що є знання, доступні лише через Бога, але почуття штовхають його до сумнівів.

4. І сказав змій до жінки: 'Ні, не помрете,
5. але знає Бог, що дня, коли ви споживатимете з нього, то відкриються очі ваші, і ви будете, як Бог, знаючи добро і зло.'

Вірш: Відчуття продовжували впливати на людське его, стверджуючи, що сумніви та здобуття земних знань не приведуть до духовної смерті, а навпаки, допоможуть людині стати подібною до Бога, здатною самостійно розрізняти добро і зло.

Обґрунтування: Відчуття спокушають его, обіцяючи йому мудрість і силу, рівні Божим, якщо воно підкориться їхньому впливу та шукатиме знання у світі, а не у Бога.

6. І побачила жінка, що дерево добре на поживу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання; і взяла з його плоду, і їла; і дала також чоловікові своєму з собою, і він їв.

Вірш: Людське его, ведене чуттєвими бажаннями та спокушене обіцянкою земних знань, піддалося та прийняло земні знання як свої власні. Його розум також погодився з цим.

Обґрунтування: Его піддається спокусі почуттів і починає сприймати земні знання як свої власні, відділяючи їх від Божої мудрості. "Чоловік" у цьому вірші символізує розум, який погоджується з вибором его.

7. І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі; і зшили фіґове листя, і зробили собі опаски.

Вірш: Людина втратила свою духовну невинність, почала усвідомлювати своє відділення від Бога і відчула сором.

Обґрунтування: "Відкриті очі" символізують усвідомлення відділення від Бога. "Нагота" символізує втрату духовної невинності та сором, який виникає з усвідомлення відчуження від божественного.

8. І почули голос Господа Бога, що ходив у раю під час денної прохолоди; і сховався Адам та жінка його від Господа Бога серед дерев раю.

Вірш: Людина відчула присутність Бога, злякалася та сховалася, боячись, що її недосконалість буде розкрита.

Обґрунтування: "Голос Божий" символізує внутрішнє відчуття присутності Бога. Страх перед присутністю Бога відображає сором людини та страх покарання за відділення від божественного.

9. І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: 'Де ти?'

Вірш: Бог покликав людину до відповідальності за її вчинки.

Обґрунтування: Бог спонукає людину до внутрішнього діалогу та самоаналізу, змушуючи її усвідомити наслідки своїх дій.

10. А той сказав: 'Почув я голос Твій у раю, і злякався, бо я нагий; і сховався.'

Вірш: Людина визнала свій страх і сором, які виникли через втрату духовної невинності.

Обґрунтування: Людина визнає свої помилки та страх Божої кари.

11. І сказав Бог: 'Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, що Я наказав тобі, щоб не їв з нього?'
12. І сказав Адам: 'Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, вона дала мені з дерева, і я їв.'
13. І сказав Господь Бог до жінки: 'Що ти це зробила?' І сказала жінка: 'Змій спокусив мене, і я їла.'

Вірш: Людина намагалася виправдати свої дії, звинувачуючи інших - своє его та свої відчуття - у своїх помилках.

Обґрунтування: Людина не готова взяти на себе повну відповідальність за свої помилки та звинувачує інших, відображаючи своє небажання визнати свою провину.

14. І сказав Господь Бог до змія: 'За те, що ти це зробив, проклятий ти над усю худобу, і над усю звірину польову; на череві твоєму будеш ходити, і порох їстимеш по всі дні життя свого.
15. І Я покладу ворожнечу між тобою і між жінкою, і між насінням твоїм і між насінням її; воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.'

Вірш: Бог засудив відчуття, заявивши, що вони завжди будуть у конфлікті з духовним, але пообіцяв, що людина зможе контролювати їх за допомогою духовної сили.

Обґрунтування: "Змія" тут символізує не тільки відчуття, а й зло в цілому. Бог передбачає, що зло завжди існуватиме та протистоятиме духовному, але людина наділена здатністю контролювати та долати його за допомогою духовної сили.

16. До жінки сказав: 'Помножуючи помножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого пожадання твоє, і він буде панувати над тобою.'

Вірш: Бог покликав людське его до відповідальності за те, що воно піддалося чуттєвим спокусам, і передбачив труднощі та страждання, пов'язані із задоволенням егоїстичних бажань.

Обґрунтування: Его, підкоряючись відчуттям, породжує страждання та труднощі, пов'язані із задоволенням егоїстичних бажань.

17. А до Адама сказав: 'За те, що ти послухав голос жінки своєї, і їв з дерева, про яке Я наказав тобі, сказавши: 'Не їж з нього,' проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї по всі дні життя твого;

Вірш: Бог засудив розум за те, що він погодився з неправильним вибором его, і попередив, що земне життя стане важким і сповненим страждань.

Обґрунтування: Розум ("чоловік"), погоджуючись з неправильним вибором его, веде людину до труднощів та страждань.

18. тернину і осот вона буде тобі родити; і будеш їсти польову рослину.
19. У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся у землю, з якої ти взятий; бо порох ти, і до пороху повернешся.'

Вірш: Бог передбачив, що життя людини буде наповнене викликами та боротьбою зі злом, і що зрештою людина повернеться до свого початкового стану духовного невідання.

Обґрунтування: Життя людини, відокремлене від духовної істини, перетворюється на боротьбу зі злом і стражданням. "Терня та будяки" символізують труднощі та перешкоди, які необхідно подолати людині, яка відділилася від Бога. "Повернення до землі" символізує повернення до початкового стану духовного невідання.

20. І назвав Адам ім'я жінці своїй Єва, бо вона стала матір'ю всіх живих.

Вірш: Людина, усвідомивши нас лідки своїх дій, назвала своє его "Життям", оскільки вважала його причиною всього.

Обґрунтування: "Єва" (життя) символізує людське его, яке відокремлене від Бога і тому помилково сприймає себе як причину всього.

21. І зробив Господь Бог Адаму та жінці його одяг із шкури, і зодягнув їх.

Вірш: Бог у своїй милості покрив людське его та розум захисним шаром, щоб полегшити його страждання та дозволити йому продовжувати свій духовний розвиток.

Обґрунтування: "Одяг зі шкіри" символізує милість Бога, яка захищає людину від зла та страждань, дозволяючи їй продовжувати свій духовний розвиток.

22. І сказав Господь Бог: 'Ось, Адам став, як один із Нас, знаючи добро і зло; і тепер, щоб не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не спожив, і не став жити вічно.'
23. І вислав його Господь Бог із раю Едемського, щоб порати землю, з якої він узятий.

Вірш: Бог зрозумів, що людина, відокремлена від Його мудрості, стане егоїстичною і спробує зрівнятися з Богом за допомогою земних знань, тому Він відділив людину від прямого спілкування з духовним світом.

Обґрунтування: "Дерево Життя" символізує мудрість Бога. Бог, передбачаючи егоїзм людини та її бажання стати рівною Богу, відділив її від прямого спілкування з духовним світом.

24. І вигнав Адама; і поставив на сході раю Едемського херувима і полум'яний меч, що обертався, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Вірш: Бог поставив ангела, щоб він охороняв шлях до духовної мудрості, щоб запобігти її оскверненню.

Обґрунтування: "Херувим" символізує ангела, який охороняє шлях до духовної мудрості. "Полум'яний меч" символізує егоїстичні бажання та хибні уявлення людини, які заважають їй досягти справжньої духовної свідомості.